Білаш Л.М., вчитель історії та правознавства Яготинського НВК

Процес навчання у сучасний час вимагає уваги до роботи з обдарованими та здібними школярами. Обдарована дитина - це дитина, в якої рівень здібностей значно відрізняється від середнього. Це особа, як здатна до самоосвіти й саморозвитку, яка вміє критично мислити, знаходити та опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати отримані знання, творчо розв’язувати поставлені перед нею завдання та вміти бачити перспективу розвитку будь-якої проблеми. Творчий, інтелектуальний потенціал людей є рушієм прогресу суспільства, тому обдарованість необхідно своєчасно виявити і розвивати. Дослідники стверджують, що багато надзвичайно обдарованих людей не реалізували своїх можливостей через несприятливе виховання в дитинстві. Обдарована дитина -  дитина, яка вирізняється яскравими, очевидними, інколи визначними досягненнями або має внутрішні задатки для таких досягнень у певному виді діяльності. Обдаровані діти наділені високим творчим потенціалом і високим рівнем розвитку здібностей. Здебільшого найважливішими характеристиками обдарованих дітей вважають:

• надзвичайно ранній вияв високої пізнавальної активності й допитливості;
• швидкість і точність виконання розумових операцій, що зумовлене стійкістю уваги та оперативною пам'яттю;
• сформованість навичок логічного мислення; багатство активного словника;
• швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій; виражена установка на творче виконання завдань; розвиток логічного мислення й уяви;
• володіння основними компонентами уміння вчитися.

Важливою характеристикою обдарованості є креативність — здатність до творчості. Згідно із психологічними дослідженнями основою обдарованості є закладений від народження творчий потенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових здібностей, оскільки діти з високим рівнем інтелектуального розвитку іноді володіють незначним творчим потенціалом.

Обдаровані діти часто є оригінальними у поведінці та спілкуванні. Вони використовують особливі способи спілкування з дорослими й однолітками, чутливі до ситуації спілкування, виявляють уміння спілкуватися не лише словесно, а й за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів, інтонації тощо), легко вступають у контакт з однолітками, прагнуть до лідерства у спільній діяльності. Обдаровані діти частіше за своїх однолітків обирають роль дорослого в творчих іграх, змагаються з іншими дітьми. Не уникають вони відповідальності, ставлять високі вимоги до себе, самокритичні; не люблять, коли до них ставляться із захопленням, обговорюють їхню винятковість, талановитість. Ці діти випереджають однолітків у моральному розвитку, активно прагнуть добра, справедливості, правди, виявляють інтерес до всіх духовних цінностей.

Не менш важливо допомогти дитині пізнати себе, свої здібності, нахили, допомогти їй скласти індивідуальну програму свого розвитку на перспективу із врахуванням вікових та індивідуальних особливостей.

Вітчизняні та зарубіжні вчені виділяють чотири підходи побудови освітнього процесу для обдарованих дітей:

• індивідуально-особистісний підхід - враховує індивідуальні якості учнів, систему його стосунків із оточенням та оцінювання впливу цих стосунків на психіку дитини, її індивідуальні можливості;
• дидактичний підхід - використовує здібності та обдарування, закладені в особистості природою. Завдання вчителя - створити таку ситуацію, яка б максимально навантажувала провідну здібність дитини;
• дитактично-психологічний підхід - уведення в освітній процес соціально-психологічної допомоги, яка має компенсувати труднощі, що виникають у вчителя та учня під час реалізації навчальної програми;
• психодидактичний підхід - базується на психологічному пріоритеті в побудові освітянських технологій (прикладом є теорія розвивального навчання).

Учителі в роботі з обдарованими дітьми керуються класифікацією методів М.Лейтеса:

• метод евристичного дослідження;
• метод конструювання правил;
• метод гіпотез;
• метод взаємного навчання;
• метод учнівського планування;
• методи створення освітніх програм учнями;
• метод самоорганізації навчання за допомогою використання комп’ютера;
• метод дидактичної гри.

Також існують словесні методи, серед них найрезультативнішими виявилися методи бесіди (евристичної та аналітичної), коментування та творчого переказу. Серед практичних потрібно обирати для роботи з обдарованими дітьми лише проблемно-пошукові та творчого характеру. Ці методи активно впроваджуються на уроках-практикумах, семінарах, де головними особами є школярі:        вони передають знання і активно обговорюють проблеми, що вивчаються. Серед засобів навчання важливе місце посідає дидактичний матеріал, який використовує вчитель для роботи з учнями під час уроку.

У загальноосвітній школі під час навчання використовують різноманітні прийоми роботи з обдарованими дітьми:

• творчі, тематичні, індивідуальні завдання, спрямовані на розширення та поглиблення знань;
• проблемно-ситуативні завдання, які формулюються так, щоб набули характеру морально-етичної чи суспільно-політичної проблеми, яку необхідно розв’язати учням;
• науково-дослідницька діяльність - це шлях ознайомлення учнів із методами наукового пізнання, який формує: пізнавальну, самоосвітню, особистісну, соціальну компетентності. Під час такої діяльності формуються теоретичні й філософські підходи, винахідницькі навички, результатом є захист творчих робіт;
• індивідуальне навчання — робота з обдарованими дітьми за індивідуальними навчальними планами;
• профільні класи, специфікою яких є цілеспрямований розвиток певного типу обдарованості;
• класи з поглибленим вивченням окремих предметів. Навчання доповнюється системою позакласної та позашкільної роботи. Формами і видами такої роботи є відвідування занять гуртка, участь у масових тематичних заходах, а саме: вечорах, зустрічах із вченими, науково- практичних конференціях, конкурсах, вікторинах, інтелектуальних іграх, факультативах, участі в олімпіадах, мікровикладанні, написанні та захисту науково-дослідницьких творчих робіт МАНУ, проведенні творчих тижнів.

Обдарованість типологізують за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості:

• природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань);
• природничі прикладники (спрямованість пізнавального інтересу на розв'язання складних конструкторсько-технічних завдань, моделювання);
• гуманітарії (спрямованість пізнавального інтересу на мови, суспільні науки, літературу).

Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне найголовнішими вважають такі показники обдарованості:

1.  Інтелектуальна обдарованість. Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам'яті, потязі до нового, глибині занурення у справу.
2.  Обдарованість у сфері академічних досягнень. У читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам'ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом; використовує складні синтаксичні конструкції; цікавиться написанням букв і слів. У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам'ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природничих науках: виявляє інтерес до навколишнього; цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; уважна до явищ природи, їх причин і наслідків, намагається експериментувати.
3.  Творча обдарованість. Дитина допитлива, самостійна, незалежна у міркуваннях; виявляє здатність глибоко занурюватись у справу, що її цікавить, та домагатися значної продуктивності діяльності; у заняттях та іграх схильна до точності дій, завершеності; легко змінює способи поведінки і діяльності в обставинах, що змінюються.
4.  Обдарованість у сфері спілкування. Виявляє лідерські нахили, здатність до гнучкого спілкування, впевненість у собі серед знайомих і незнайомих людей; ініціативна, бере на себе відповідальність за інших.

Обдарованість може розвиватися за сприятливих умов (турбота батьків, спеціальні програми і засоби навчання, гуманне ставлення до дитини тощо). Розвитку творчого потенціалу дитини сприяють допомога дорослих, багате культурне середовище, послідовна і цілеспрямована індивідуальна програма виховання і навчання. Згідно з дослідженнями німецьких учених Герлінди та Ханса-Георга Мелхорнів, майже 50 % розумових здібностей формується у малюків до 4 років, 80 % — до 8 років. За твердженням американських спеціалістів Глена і Дженет Доманів, визначальними щодо цього є розвиток рухів і загальна фізична підготовка дитини, що сприяє інтенсивнішому розвитку мозку і формуванню її пізнавальних здібностей. Тому раннє дитинство слід використати для навчання дітей читання, математики, формування енциклопедичних знань за допомогою «бітів» — систематизованих смислових частин інформації.

В Україні проблематикою обдарованих дітей, складанням індивідуальних програм їхнього виховання і навчання займається науково- практичний центр «Психодіагностика і диференційоване навчання» Інституту психології імені           Г. С. Костюка АПН України.

Методи діагностування здібностей передбачають виявлення потенційних можливостей інтелектуального розвитку: рівня дослідницької активності, здатності до прогнозування, вивчення особливостей особистісного розвитку. Обдарованим дітям більше властива емпатія (співпереживання), а низький рівень розумового розвитку поєднується з агресивним типом поведінки. Обдаровані діти відповідальніші, глибше за своїх однолітків переживають як успіх, так і невдачу.

У вихованні обдарованих дітей надзвичайно важлива роль належить батькам і педагогам, які повинні створити умови для їхнього гармонійного розвитку: атмосферу любові, довіри, уваги до потреб та інтересів. За словами американського психолога Наталі Роджерс, творчість дитини стимулюють психологічна безпека, безоцінне прийняття її особистості, атмосфера відкритості, дозволеності, надання їй права на свободу і самостійність. Не менш важливою є спеціальна підготовка педагогів до роботи з обдарованими дітьми. Вони повинні бути чуйними, доброзичливими, уважними, емоційно стабільними, мати динамічний характер і почуття гумору, позитивне самосприйняття. Невпевнені в собі, схильні переносити власні проблеми на дітей, емоційно нестійкі педагоги можуть завдати їм шкоди, адже обдаровані діти — не просто носії таланту, а передусім люди. У загальному їхньому розвитку більше спільного зі звичайними людьми, ніж відмінного. Водночас ставлення до обдарованих людей є однією із суттєвих характеристик суспільства.

Основними принципами роботи із обдарованими дітьми є:

• створення інформаційного простору, що дає відомості про різноманітні конкурси, змагання;
• формування змагального серед
• рівноправність у роботі вчителів та учнів - це сприяє виробленню психологічної рівноваги дитини в процесі її саморозвитку; систематичність в роботі з такою дитиною ;
• овища, шляхом створення гуртків, фак
• формування активної мотиваційної позиції, що допомагає розвивати відчуття успіху;
• ультативів, секції, курсів за вибором.

Постійно працюючи з обдарованими дітьми слід пам’ятати слова Василя Сухомлинсього: “У дитині ми повинні бачити завтрашню дорослу людини, - ось в цьому і полягає життєва мудрість батька, матері, педагога. Іншими словами — потрібно вміти любити дітей.”